SHCHERBAN Nataliia
 

Чайна церемонія – одна із загадкових традицій країни Східного Сонця, яка наповняє повсякденне життя спокоєм, гармонією та дає можливість відчути на собі приховану мудрість філософії Дзен. Я, як і багато хто з іноземних студентів, знала про церемонію лише з книг, тому дуже зраділа можливості відвідати дім пані Мацумото – справжнього сенсея Садо (чайної церемонії).

У затишному будинку вчителя чайної церемонії нас зустріли справжні красуні в кімоно та сама пані Мацумото. Здивувала вишуканість просторих кімнат з татамі, що змінювали вхід та вихід із кожним порухом ширми шьоджі, немов уподібнюючись постійним змінам у свідомості кожного гостя. Усі студенти дуже хвилювались та боялись зробити щось неправильно, наприклад, наступити на переділ між татамі, увійти не до тієї кімнати, а найголовніше, боялись швидко стомитись, сидячі на колінах у позі дзадзен. Але як тільки ми ввійшли до кімнати церемонії, доброта та люб’язність хазяїв розвіяла усі сумніви. Час плинув непомітно.

Почалась церемонія із привітань та пригощання японськими традиційними солодощами, вигляд та смак яких співпадає із теперішнім сезоном. Учениці пані Мацумото вразили кожного своєю бездоганною майстерністю під час приготування традиційного чаю мачча. Здавалося, у кожному русі виражалась незбагненна ідея гармонії, та й сам час зупиняв свій плин у руках дівчат у кімоно. Пані Мацумото пояснила історію та сутність традиційних чаш для чаю, а ми, в свою чергу, спостерігали за тим, як смарагдовий порошок мачча зливався із прозорою водою та завдяки граціозним рухам дівчат перетворювався на смачний напій.

Окрім цього нам запропонували взяти участь у церемонії та приготувати чай для своїх друзів, почергово виконуючи роль гостей та хазяїв дому. Захопившись таким експериментом ми навіть забули про час та колишніх переживаннях.

Наприкінці церемонії ми питали пані Мацумото про різні речі. Нам розповіли про історію чайної церемонії та деяких особливостях самого ритуалу. Привернули увагу ікебана та загадковий вірш, написаний дивовижними ієрогліфами, котрий висів у місці токонома над чарівними квітами: «Почувши ввечері надворі шум, я подумав, що це дощ, та коли відчинив вранці двері, побачив безліч осіннього листя, що опало». Суть цієї давньої мудрості полягає в тому, що у світі є безліч цікавих учень, про які нам варто дізнатись, та багато випробувань, через які варто пройти, щоб знайти власну дорогу в житті.

Сподіваюсь, досвід чайної церемонії у будинку пані Мацумото став для кожного студента немов осінній лист із вірша, - крихітною частинкою знання про загадкову культуру Японії, моментом релаксації та зануренням у власний внутрішній світ. А за вікном звучала мелодія японської флейти, яка нагадувала пісню вітру у гіллі дерев…